Проект димоходу зазвичай починається з простої інформації про місце, а не з готового креслення. На установці необхідно перевірити температуру димових газів, об’єм газу, середовище, вологість, стан вітру та вільний простір для підйому. Ці числа визначають висоту штабеля, діаметр, матеріал, форму опори та навантаження на фундамент. Якщо газ вологий або кислий, можна обговорити нержавіючу сталь, GRP або сталь з футеруванням до того, як буде виправлено креслення корпусу. Навіть невелика зміна об’єму газу може змінити кінцевий діаметр труби, тому варто зробити ранню перевірку.
Для багатьох фабрик корисним кроком є сортування роботи за кількома перевірками: дані процесу, дані структури, дані транспортування та дані встановлення. Коли вони зрозумілі, виробник може організувати прокатку, зварювання, покриття, пробне пристосування та пакування з меншою кількістю змін пізніше. Це полегшує контроль над усім проектом, а також дозволяє уникнути димоходу, який виглядає правильно на папері, але його важко встановити на реальному місці. Перед тим, як визначитися з остаточною довжиною секції, слід також розглянути доступ до фундаменту та доступ крана.